КОЦЮБА, -й, ж. 1. Знаряддя у вигляді насадженого ва держак залізного прута з розплесканим і загнутим кінцем для перемішування палива в печі й вигрібання з неї жару, попелу; кочерга. 2. тех. Довгий металевий прут, розплесканий на кінці у вигляді ложки для розмішування розплавленої сталі, чавуну в печі.
Коцюба в інших словниках
| Коцюба — Тлумачний словник української мови |
| Коцюба — Фразеологічний словник української мови |