Кратер — Великий тлумачний словник сучасної української мови
КРАТЕР, -а, ч., геол. Лійкуватий отвір на вершині вулканічної гори, через якого під час виверження вулкана виливається лава, виходять гази, вилітають попіл, каміння тощо. // Частина ландшафту, що своєю формою нагадує кратер вулкана.