Криця — Великий тлумачний словник сучасної української мови
КРИЦЯ, -і, ж. 1. Те саме, що сталь. // Виріб із сталі. 2. мет. Шматок неочищеного від різних домішок заліза пористої будови, який утворюється під час виплавляння сталі з руди або чавуну. 3. розм., рідко. Те саме, що кресало.