Кум — Великий тлумачний словник сучасної української мови
КУМ1, -а, ч.; мн. куми, кумів. 1. Хрещений батько стосовно до батьків хрещеника і хрещеної матері; батько дитини по відношенню до хрещеного батька і хрещеної матері. 2. заст. Приятель (у звертанні). 3. нар.-поет. Епітет вовка в казках, байках. 4. жарг. За радянських часів - офіцер державної безпеки в місцях позбавлення волі, який схиляв засуджених до співпраці з секретними службами.
КУМ1, КУМ-КУМ, виг. Звуконаслідування, що означає крик жаби.