Кімната — Великий тлумачний словник сучасної української мови
КІМНАТА, -и, ж. 1. Відокремлена стінами або перегородками частина будинку, квартири для проживання в ній; хата (у 2 знач.), покій. 2. з означ, і чого. Приміщення спеціального призначення на виробництві, в установі тощо. ** кімната матері й дитини - приміщення в будинку вокзалуу авто* станції тощо для відпочинку транзитних пасажирів - матерів з дітьми. кімната-музейу кімнати-музйю, ж. Музейу експонати якого розміщені в одній кімнаті. кімнаткау -и, ж. Зменш, до кімната.