КІНЦЬОВИЙ, -А, -є. Те саме, що кінцбвий 1. Кінцьо-ва фреза. кінчак, -А, ч. Меч із вузьким лезом. кінчастий, -а, -е, рідко. Те саме, що гострокінцевий. КІНЧАТИ, -йю, -аєш, недок., КІНЧИТИ, -чу, -чиш, док. 1. перех. і з інфін. Доводити що-небудь до кінця; докінчувати, завершувати, закінчувати. // Завершувати навчання де-небудь. //- з ким -чим. Завершувати, закінчувати дію, яка не названа, а відома з попередньої розмови. 2. перех., чим або на чому. Робити що-небудь на закінчення; завершувати чимось. Кінчати промову побажанням. 3. перех. Припиняти у визначений час роботу, навчання тощо; закінчувати. 4. перех., розм. Позбавляти життя, воивати. ** Кінчити вік (життя): а) доживати останні роки свого життя; б) умирати. 5. розм. Відчувати оргазм.
