КІНЬ, кона, ч. Г. Велика свійська однокопита тварина, яку використовують для перевезення людей і вантажів. Верховий кінь. ** На білому коні в’їхати куди - з явитися де-небудь як переможець, як людина, що досягла тріумфального успіху. На коні бути (почувити себи і т. ін.) - бути (почува-* ти себе) у вигідному становищі. 2. Шахова фігура з зображенням голови коня. ** Хід конам, перен. - про рішучий засіб, до якого вдаються у крайньому разі. 3. Оббита шкірою колода (у 1 знач.) на чотирьох ніжках для гімнастичних вправ; кобила (у 3 знач.).
Кінь в інших словниках
| Кінь — Тлумачний словник української мови |
| Кінь — Фразеологічний словник української мови |