Лаборантка — Великий тлумачний словник сучасної української мови
ЛАБОРАНТКА, -и. Жін. до лаборант. лаборантський, -а, -е. Прикм. до лаборант. ЛАБОРАТОРІЯ, -І, ж. 1. Спеціальне приміщення, обладнане для проведення експериментів, дослідів, випробувань і т. Ін. // Спеціалізована установа або відділ установи, де проводяться експерименти, досліди, випробування тощо. Зсоотехнічна (зсоопротезна) лабораторія. 2. кого і з означ., перен. Про внутрішні творчі процеси, внутрішню діяльність кого-, чого-небудь. Творча лабораторія письменника.