ЛАД, ладу і ладу, ч. 1. Стан, коли де-небудь чисто прибрано, всі речі на своїх місцях; порядок у чомусь або де-небудь; прот. безладдя. Приводити до ладу. Вибувати з ладу. Ставати до ладу. 2. Став, коли все робиться, виковується як слід, відповідно до певних вимог, правил і т. ін.; упорядкованість. // Злагодженість, узгодженість у діях; організованість. // Згода, злагода в стосунках, взаєминах і т. ін. // у знач, присл. лідом. Зрозуміло, ясно, не заплутано. Давати лад (кому, чому). Іти на лад. [Ле] до ладу (кому і без додатка). 3. перев. з прийм. "в" (у) та означ. Певним чином зумовлене розташування, розміщення кого-, чого-небудь; порядок (у 7 знач.). 4. з прийм. віта означ. Спосіб, зразок, манера. На всі лади. На один лад. На свій лад. 5. з означ. Система суспільного, державного укладу. Феодальний лад. 6. з означ, і чого, лінгв. Будова, структура (про мову). 7. з означ., муз. Спосіб побудови звукоряду, розташування звуків; тональність музичного твору. 8. тільки мн., муз. Поперечні поділки на грифі щипкових струнних інструментів. // Клавіші гармонії, баяна, акордеона та духових інструментів.
