Лазутчик — Великий тлумачний словник сучасної української мови
ЛАЗУТЧИК, -а, ч розм., рідко. Розвідник, перев. у тилу ворога. // Збирач секретних відомостей; шпигун. // звеважл. Тни, хто по-зрадницькому підбурює до яких-небудь злочинних дій; провокатор.