Лебідь — Великий тлумачний словник сучасної української мови
ЛЕБІДЬ, -бедя, ч. 1. Великий перелітний дикий водоплавний птах з довгою, красиво вигнутою шиєю і білим (рідше чорним) пір'ям. // Скульптурне зображення цього птаха. 2. ч., нар.-поет. Пестливе звертання до чоловіка.