Лежанка — Великий тлумачний словник сучасної української мови
ЛЕЖАНКА, -и, ж. 1. Лежання, постійне неробство. 2. Лінощі, ледарювання. 3. Зірвана зеленою груша, що потім достигає. лежанка, -и, ж. 1. Низька піч у вигляді тапчана для лежання. 2. Призначене для лежання, спання підвищення з дерева, глини тощо. 3. Місце денного відпочинку звіра; місце, де лежав або лежить звір (заєць, козуля, олень та ін.).