Лихач — Великий тлумачний словник сучасної української мови
ЛИХАЧ, -А, ч., розм. 1. Нестримно, нерозсудливо смілива людина. 2. заст. Візник екіпажа з баским конем, а також сам екіпаж із таким конем. лихачити, -чу, -чиш, ведок., неперех., розм. Робити що-небудь (керувати автомашиною, літаком), не дотримуючись обережності, не задумуючись про небезпеку і т. ін.