ЛИШЕ', ЛИШ, част. 1. обмежувальна. Уживається для вирізнення, обмеження у знач, тільки, виключно. // Уживається у знач, тільки* ио. // Уживається у знач, всього, тільки. 2. підсил., спонук. Уживається при дієсловах звичайно наказ, сп. та присудк. сл. ну (ану), бо. Н Уживається з дієсловами звичайно наказ, сп. для застереження. ** ну лиш - спонукання до дії.
ЛИШЕ1, ЛИШ, спол. 1. обмежувальний. Уживається у знач, тільки. // обмежувально-протиставний. Уживається у знач, один тільки; самий тільки. // обмежувально-протиставний. Уживається у знач, ті л ь к и ч н о і тільки. "лиша б; Лиш би - аби тільки. 2. часовий. Уживається звичайно з присл. тільки для поєднання підрядного речення на означення дії, яка щнино відбулася, з головним реченням. ** лиша (лиш) що, діал. - тільки що, щнино. 3. умовний. Уживається для поєднання речень, у яких ідеться про дію в головному реченні як умову для здійснення дії підрядного речення.
Лише в інших словниках
| Лише — Тлумачний словник української мови |
| Лише — Російсько-український академічний словник (А–П) |