Луна — Великий тлумачний словник сучасної української мови
ЛУНА, -й, ж. 1. Відбиття звукових коливань від перешкоди, коли вони сприймаються роздільно від первісних коливань; ехо. // перен. Те, що доноситься здалеку; відгомін (у 2 знач.). // чого. перен. Про те, що е відгуком на що-небудь. 2. перен., розм. Те саме, що слава.