Лучити — Великий тлумачний словник сучасної української мови
ЛУЧИТИ, лучу, лучиш, недок., перех., діал. Єднати. // З'єднувати.
ЛУЧИТИ, -чу, -чиш, недок. і док., перех., і без додатка, розм. Цілитися в кого-, Що-небудь. // Те саме, що влучати 1.