ЛЮБИТИ, люблю, любиш; мн. ліьблять; недок., перех. 1. Відчувати глибоку відданість, прив'язаність до кого-, чого-небудь. // Відчувати сердечну прихильність до родинно близьких осіб (дітей, матері тощо). 2. Почувати, виявляти глибоку сердечну прихильність до особи іншої статі; кохати (у 1 знач.). // звичайно без додатка. Бути закоханим. /1 розм. Бути в інтимних стосунках з особою іншої статі. 3. також з інфін. Мати інтерес, потяг до чого-небудь. // Високо цінувати що-небудь, надавати перевагу чомусь. // з інфін., з додатком і без нього. Відчувати задоволення від чого-небудь. // з інфін. із додатком. Мати нахил, пристрасть до чого-небудь. 4. також із спол. щоб. Потребувати якихось умов як найсприятливіших для існування, росту тощо (про рослини, тварин).
Любити в інших словниках
| Любити — Тлумачний словник української мови |