Магістратура — Великий тлумачний словник сучасної української мови
МАГІСТРАТУРА, -и, ж. 1. У деяких країнах Західної Європи та в дореволюційній Росії - судове відомство; члени цього відомства. 2. Термін виконання обов'язків магістрата, державного чиновника. 3. іст. Збірн. до магістрат 2. 4. У США - сукупність усіх державних чиновників. 5. Один або декілька курсів навчання після отримання диплома бакалавра або спеціаліста у вищих навчальних закладах, а також відділ, що забезпечує підготовку магістра.