Мажор — Великий тлумачний словник сучасної української мови
МАЖОР, -у, ч. 1. Музичний лад, основою якого є великий тризвук з великою терцією в основі; прот. мінор. // у зиач. прикм. Гама до мажор. 2. перен., книжн. Бадьорий, радісний настрій, характер і т. ін.