Манера — Великий тлумачний словник сучасної української мови
МАНЕРА, -и, ж. 1. Спосіб виконання дії; звичка діяти певним чином. ** за манерою чиєю - за чиєюсь звичкою. 2. тільки мн. Спосіб поводитися, триматися в товаристві. 3. Сукупність особливостей, творчих прийомів, властивих митцеві, напрямку в літературі або мистецтві, художньому творові, виконанню художнього твору.