МАНІЯ, -ї, ж. 1. Хворобливий стан психіки, для якого характерне зосередження свідомості й почуттів на якійсь одній ідеї. ** Загальмбвана мянія - поєднання піднесеного настрою, мовленнєвого збудження з руховою загальмованістю. мянія в 6-личі - поєднання маніакального синдрому з маренням величі, непродуктивна мянія - поєднання піднесеного настрою та рухового збудження з відсутністю потягу до діяльності. Резонерствуюча мінія - маніакальний синдром з мовленнєвим збудженням у формі тривалих повчальних промов та просторікувань. Сенільна мбнія - маніакальний синдром, що виникає у старечому віці, частіше у формі гнівливої, сплетеної або непродуктивної маніі. сплетена мєнія - маніакальний синдром, який характеризується крайнім ступенем мовленнєвого збудження, що проявляється незв’язністю мислення та мовлення. Транзиторна мбнія - маніакальний синдром, що спостерігається впродовж лише кількох годин або днів, хронічна мбнія -гіпоманіакальний стан, який зберігається впродовж багатьох років. Шалена мянія - маніакальне збудження із злобністю або люттю, схильністю до агресивних та рсинівних дій. 2. переи. Патологічна, сильна пристрасть, потяг до чогось (напр. графоманія). 3. Страховисько, яким лякають дітей. МАНІЯ’, -і. ж., заст. Сурик.
МАНІЯ3, -ї, лк*., діал. Привид.
Манія в інших словниках
| Манія — Тлумачний словник української мови |
| Манія — Словник чужомовних слів і термінів |