Марка — Великий тлумачний словник сучасної української мови
МАРКА1, -и, ж. 1. Знак оплати поштових, героових І і т. ін. зборів у вигляді маленького чотирикутно- І го папірця з зазначеною на ньому ціною та певним зображенням. 2. з означ. Знак, клеймо на І виробах, товарах із зазначенням місця їх виготовлення, якості тощо. // Сорт, тип виробу, товару. І Марка автомобіля. " Мірка акцизного зббру -спеціальний знак для маркування алкогольних і напоїв і тютюнових виробів, яка свідчить про сплату акцизного збору, а також легальність уве- І зення та продажу цих виробів на території країни. мірка гароового зббру - спеціальний знак, який свідчить про сплату героового збору, товарна мірка - ім'я, термін, знак, символ, малюнок або їх поєднання, призначені для ідентифікації товарів або послуг та диференціації їх від товарів та послуг конкурентів, торговельна мірка - див. товарний знак.
МАРКА*', -и, ж. 1. За середньовіччя - сільська громада в деяких країнах Західної Європи. 2. У Франкській державі 8 - 9 ст. і середньовічній Німеччині - прикордонний укріплений округ із військовим управлінням.
МАРКА', -и, ж. 1. у Німеччині до 2001 р. та Фінляндії - грошова одиниця, що дорівнює відповід но 100 пфенігам і 100 пенні. 2. Міра ваги у західноєвропейських державах у 9 - 19 ст.