Меч — Великий тлумачний словник сучасної української мови
МЕЧ, -А, ч. 1. Старовинна холодна зброя у вигляді двосічного прямого довгого клинка з рукояткою. // чого, перен. Про те, що карає кого-, що-небудь. ** Дамбклів меч, перен. - постійна смертельна небезпека. (З давньогрецької легенди про Дамокла, над яким під час бенкету повісили на волосині гострий меч). Меч-риба - велика хижа океанська риба ряду окунеподібних, верхня щелепа якої витягнута у довгий мечоподібний відросток. 2. заст. У старовинному весільному обряді -прикрашена квітами, стрічками і т. ін. шабля, яку тримала в руках світилка.