Миг — Великий тлумачний словник сучасної української мови

МИГ1, МИГ-МИГ, виг., розм. Уживається як присудок за знач, мигати.

МИГ2, -а, ч., рідко. Те саме, що мить. В один миг. МИГАВКА, -и, ж., розм. Те саме, що блискавиця 2. МИГАЛКА, -и, ж., розм. Світловий сигнал, що мигтить (світлофор, сигнал повороту на автомобілі або на даху якого-небудь спеціального автомобіля і т. ін.).

Миг в інших словниках

Миг — Словник чужомовних слів і термінів

Миг — Російсько-український академічний словник (А–П)

Миг — Фразеологічний словник української мови

Алфавітний покажчик

А 5203 Б 6596 В 11964 Г 6115 Д 6970 Е 2436 Є 189 Ж 1005 З 11179 И 26 І 1857 Ї 46 Й 180 К 9147 Л 3574 М 6733 Н 10433 О 8300 П 31890 Р 8150 С 13990 Т 6563 У 3853 Ф 3060 Х 2457 Ц 1461 Ч 1940 Ш 2754 Щ 463 Ю 155 Я 544