МИЛИЙ, -а, -е. 1. Дуже приємний, лагідний у стосунках з людьми; хороший, симпатичний. // Який привертає увагу приємною зовнішністю, приємним виглядом. // Який викликає почуття задоволення; дуже приємний (про звуки голосу, сміху тощо). // Пов'язаний з приємними переживаннями. // Сповнений привітності, доброзичливості; люб'язний. // ірон. ‘‘ За милу душу - з великим задоволенням, охоче. 2. Близький і рідний серцю; дорогий. // у звач. присудк. сл. // Про рідну сторону, краєвид і т. ін. // у знач, присудк. сл. ** Ббже (мій) милий! - уживається як вигук, що виражає захват, подив, розпач та інші почуття. 3. Те саме, що коханий 1. // у знач. ім. милий, -лого, ч.; мила, -лої, ж. Кохана людина. 4. Постійний епітет у дружньому або фамільярному звертанні.
