МИЛО1, -а, с. 1. Тверда, напіврідка або рідка речовина - натрійні або калійні солі вищих жирних кислот; розчиняється у воді та вживається для миття і прання. // Піна, що утворюється з розчиненням цієї суміші у воді. //- тільки мн. Про сорти цієї речовини. ** собаче (дике) мило, розм. - те саме, що мильнинка. 2. перен. Біла піна поту.
МИЛО2. Присл. до милий І. // у знач, присудк. сл., часто з інфін. милованець, -нця, ч. Фаворит, улюбленець. МИЛОВАР, -а, ч. Фахівець із миловаріння. МИЛОВАРІННЯ, -я, с. Виробництво мила.