МИЛІСТЬ, -лості, ж. 1. Доброзичливе, привітне ставлення до кого-небудь. // заст. Прихильність когось вищого становищем у суспільстві до залежного; ласка (див. ласка1 4). // ірон. //- Вияв жалості, милосердя; помилування. ** Робити милість — виявляти добру волю, бажання допомогти, піти назустріч кому-небудь. Що милість виша - усе, чого зажадаєте. 2. перев. мн., заст. Дар (у 1 знач.), пожертвування. //Добрий, милосердний учинок; благодіяння. 3. заст. Любов, кохання. * Ббжою милістю, заст., ірон. - додаток до імператорського та ін. високопоставлених осіб титулу у важливих документах. ваша (твни, йово, ЇЇ, їх) милість, заст.: а) уживається в шанобливому звертанні підлеглої особи, а також вказівки на третю особу; б) уживається з іронією щодо кого-небудь. Зрони милість - уживається для вираження підсиленого прохання, спонукання до якоїсь дії, вчинку. мйлості прошу (просимо) - уживається як ввічливе запрошення. Скажіть [мені] на ми-лість: а) виражає шанобливе прохання; б) виражає здивування, незадоволення, розгсоленість.
