МОВЧАЗНИЙ, -А, -б. 1. Який не любить багато говорити, схильний мовчати; неговіркий. // Який мовчить, не вступає в розмову. // перев. Не сповнений звуками; безмовний. // Який не супроводжується словами, розмовами. 2. Якого розуміють без слів. мовчазник, -а, ч., розм. Те саме, що мовчальник. МОВЧАЗНІСТЬ, -ності. ж. Абстр. ім. до мовчазний 1. МОВЧАЗНО. Присл. до мовчазний.
