МОГИЛЬНИК, -а, ч. 1. Тни, хто копає могили (у 1 знач.). 2. перен. Тни, хто несе загибель кому-, чому-небудь, знищує когось, щось. 3. Стародавнє кладовище. 4. Жук, що живиться падлом і відкладає яйця на трупи дрібних звірків і птахів. 5. Птах родини ястрсоиних, який знищує шкідливих гризунів.
Могильник в інших словниках
| Могильник — Тлумачний словник української мови |
| Могильник — Російсько-український академічний словник (А–П) |