МОДУС, -у, ч. 1. лог. Видозміна умовиводу тієї чи іншої фігури силогізму залежно від зміни якісної та кількісної характеристик посилок. 2. філос. Властивість предмета, притаманна йому лише в певних станах. 3. Вид, прояв, різновидність, норма. ** мбдус вівонді, книжп.'. а) у міжнародному праві та дипломатичній практиці - назва тимчасової, зазвичай короткострокової, угоди, що її укладають, коли обставини не створюють умов для укладення постійного або довготривалого договору; б) фактичний стан відносин, який визнається зацікавленими сторонами. Мбдус просе-данді, дипл. - термін, який означає, яким чином і в якому порядку повинно бути виконаним те чи інше зобов'язання або дія. 4. Умови, за яких може бути укладена угода, прийнятна для обох сторін (зазвичай тимчасова). 5. муз. У ладовій теорії середньовіччя цей термін вживався по відношенню до церковних ладів; вказував, як слід правильно починати, продовжувати та закінчувати мелодію. б. муз. В ритмічній теорії 12 - 13 ст. -формули, які складали основу ритміки одноголосної мелодії або голосу у багатоголоссі. 7. Психоемоційний стан, властивий музичному твору, його частині або імпровізації у східній музиці. 8. муз. В додекафонії - будь-яка з 4 форм серії: основний вид, інверсії, ракохід, інверсія ракохо-ду. 9. Особлива позанормативна ладово-звукоряд-на структура в модальному джазі.
Модус в інших словниках
| Модус — Словник чужомовних слів і термінів |
| Модус — Російсько-український академічний словник (А–П) |