Морква — Великий тлумачний словник сучасної української мови
МОРКВА, -и, ж. 1. Городня рослина з пірчасто-розсіченими листками й довгастим потовщеним коренем. 2. збірн. Коренеплоди цієї рослини оранжевого кольору, що вживаються як їжа або корм. // Один коренеплід цієї рослини.