МІРА, *и, ж. 1. Одиниця виміру чого-небудь. Міра ваги. Міра об ему. 2. чого. яка. Те саме, що мірка 2. 3. Певна величина, що є одиницею виміру в конкретних умовах. 4. Те, чим міряють, вимірюють що-небудь. // Те саме, що міряння. 5. перед. Те, що є основою для оцінки, вимірювання або порівняння чого-небудь. 6. Величина, розмір, ступінь чого-небудь. Значною мірою. Понад міру. Почуття міри. ** Без міри: а) дуже багато, у великій кількості; б) дуже сильно; безмірно. В міру: а) відповідно до чого-небудь (сил, можливостей, здібностей і т. ін.); б) залежно від чого-небудь: в) скільки треба; достатньо. В міру тово як - в тни час як, відповідно до того, як. 7. Випробна таблиця для визначення роздільної здатності фотоматеріалів і об’єктивів.
Міра в інших словниках
| Міра — Тлумачний словник української мови |