Міраж — Великий тлумачний словник сучасної української мови
МІРАЖ1, -4жу, ч. 1. Оптичне явище в атмосфері, за якого на горизонті з’являються уявні зображеная наземних предметів або ділянок неба. 2. перев. Те, що не відповідає дійсності; те, що уявляється, здається; привид. міраж*, -у, ч. Відбір яєць для інксоації просвічуванням через овоскоп. міражний, -а, -є. Прикм. до міриж1. міракль, -ю, ч. Середньовічний драматичний твір релігійного змісту.