НАБАТ, -а, ч. 1. Старовинна російська назва великого барабана. 2. Дзвін великого розміру, який застосовувався для подання сигналу тривоги (сполоху). 3. Звук такого дзвону. ** Дзвонити (бити) в набіт - скликати громаду до майдану. набатний, -а, -е. Прикм. до набат.
Набат в інших словниках
| Набат — Російсько-український академічний словник (А–П) |
| Набат — Словник чужомовних слів і термінів |