НАБЕДРЕНИК, -а, ч. 1. церк. Парчевий прямокутник із зображенням хреста, що його священики одержують як першу нагороду і носять з правого боку нижче пояса. 2. військ. Частина металевої збруї середньовічного рицаря, яка накладалася на стегно.
Набедреник в інших словниках
| Набедреник — Словник чужомовних слів і термінів |