НАБОЖНИЙ, -а, -є. Який вірить у Бога і старанно виконує всі релігійні обряди. // Власт. релігійній людині. набожник, -а, ч., етн., діал. Вишитий або тканий рушник, яким прикрашають ікони.
Набожний в інших словниках
| Набожний — Тлумачний словник української мови |