НАБУВАЛЬНИК, -а, ч. Тни, хто що-небудь набуває. НАБУВАЛЬНИЦЯ, -і. Жін. до набувальник. НАБУВАННЯ, -я, с. Дія за знач. набувати' 1, 2. НАБУВАТИ', -Аю, -аєш, недок., НАБУТИ, -уду, -удеш, док., перех. 1. Ставати власником кого-, чого-ие-будь, діставати, здобувати кого-, що-иебудь. // Купувати. // Збирати, наживати, нагромаджувати протягом якогось часу. Набувати ваги. 2. Набирати чого-небудь, здобувати щось (про ознаку, якість і т. ін. ). 3. Ставати, робитися яким-иебудь. 4. діал. Відслужувати, відробляти де-небудь певний час.
