НАВОДИТИ, -воджу, -водиш, док., розм. Народити в якій-небудь кількості.
НАВОДИТИ, -джу, -диш, недок., НАВЕСТИ, -еду, -ед-еш; мни. ч. навів, навела, навело; док., перех. 1. Указувати шлях, приводити когось куди-небудь. Наводити на слід. Наводити мости. 2. Націлюючись, спрямовувати щось на кого-, що-иебудь. Наводити критику. 3. Повідомляти, подавати щось (цитати, слова, цифри і т. ін.) для підкріплення своєї думки. 4. перен. Спрямовувати, скеровувати кого-небудь на щось. Наводити на гріх. Наводити на розум. 5. перен. Наштовхувати, навертати на здогад, думку, розмову і т. ін.; сприяти виникненню у кого-небудь думки, ідеї, мрії і т. ін. 6. перен. Викликати якісь почуття (журоу, страх і т. ін.). 7. розм. Народжувати в якій-небудь кількості. 8. розм. Приводити у великій кількості. 9. Наносити туш, чорнило, фароу і т. ін. на поверхню чого-небудь. Навести брови. 10. Приводити що-небудь до певного стану, надавати чомусь певного вигляду, певної якості і т. ін. //-. Споруджувати, устатковувати (міст, переправу і т. ін. ). 12. діал. Наколочувати у великій кількості.
Наводити в інших словниках
| Наводити — Тлумачний словник української мови |