НАВРОЧИТИ, НАУРОЧИТИ, -чу, -чиш, док., НАВРОЧУВАТИ, -ую, -уєш, иедок., перех. Принести горе, заподіяти нещастя, пошкодити кому-небудь поглядом, словами чи діями (за забобонними уявленнями). // безос. ** Щоб (аби) не наврочити, у знач, вставн. сл. — уживається, щоб застрахуватися від того, що ніби може загрожувати.
Наврочити в інших словниках
| Наврочити — Тлумачний словник української мови |