Надія — Великий тлумачний словник сучасної української мови
НАДІЯ, -ї, ж. 1. Впевненість у можливості здійснення чогось бажаного, потрібного, приємного; сподівання. 2. Те (тни), на що (на кого) можна надіятися, покладатися, що (хто) є відрадою, опорою для кого-небудь. Плекати надію. ** Бути при надії, діал. - бути вагітною, чекати пологів (про вагітну жінку).