НАЗУСТРІЧ. 1. присл. У напрямку, протилежному до того, в якому хто-, що-небудь рухається, наближається. 2. у зиач. прийм., з дав. в. Уживається для позначення напрямку, протилежного до того, в якому хто-, що-небудь рухається, розвивається і т. ін. // Уживається для позначення напрямку, що веде до зближення з ким-, чим-небудь. ** Іти (піти) назустріч: а) (кому, чому) виявляти співчутливе, дружнє ставлення до кого-, чого-небудь; сприяти, допомагати; б) (чому) сприяти здійсненню чого-небудь, прискорювати те, що має статися.
Назустріч в інших словниках
| Назустріч — Тлумачний словник української мови |
| Назустріч — Фразеологічний словник української мови |