НАЇВНИЙ, -а, -е. Простодушно-довірливий, який не має життєвого досвіду; безпосередній, недосвідчений. // Який виражає, виявляє недосвідченість, простодушність і т. ін. // Викликаний життєвою недосвідченістю, необізнаністю. // Безпосередньо-простий, без хитрощів. // у знач. ім. наївне, -ного, с. Щось безпосередньо-просте, викликане життєвою недосвідченістю.
