НЕБОКРАЙ, -ю, ч. 1. Частина неба над лінією горизонту; обрій. 2. поет. Те саме, що набо 1. неборак, -а, ч., розм. Людина, становище або вчинки, дії якої викликають співчуття. неборака, -и, ч. Те саме, що неборак.
Небокрай в інших словниках
| Небокрай — Російсько-український академічний словник (А–П) |