Нобелій — Великий тлумачний словник сучасної української мови
НОБЕЛІЙ, -ю, ч. N0. Штучний радіоактивний зау-рановий хімічний елемент, актиноїд. нобілі, -ів, ми. (оди. нббіль, -я, ч.). 1. Представники вищої служилої знаті в Стародавньому Римі. 2. Представники вищих станів у Венеціанській респсоліці. ** гвардія нббілів - почесна гвардія Папи Римського з представників католицької аристократії.