ОБДУРЕНИЙ, -а, -е. 1. Дієприкм. пас. мин. ч. до обдурити. // обдурено, безос. присудк. сл. 2. у зиач. прикм. Введений в оману чиїми-небудь підступними діями, нещирими словами, обіцянками і т. ін.; обманутий, ошуканий. // Який відбиває почуття введеної в оману людини.
