Область — Великий тлумачний словник сучасної української мови
ОБЛАСТЬ, -і, ж. 1. Частина країни, державної території. // У дореволюційній Росії - адміністративно-територіальна, перев. окраїнна, одиниця, яка за розмірами відповідала гсоернії. Область Війська Донського. 2. Адміністративно-територіальна одиниця в Україні. // розм. Адміністративний центр, а також керівні організації такої одиниці державної території. 3. з означ. Район, у якому поширені певні явища. Полярна область. 4. Простір, в якому поширене якесь явище, що характеризується певними рисами, особливостями. // мат. Скінченна частина простору або поверхні. ** відкрита ббласть - область зміни функції від декількох змінних, коли гранична лінія не зараховується до області, ббласть зміни величний - сукупність значень, що їх може приймати дана змінна величина у визначеному інтервалі, ббласть зміни функції - множина значень функції, які вона приймає для усіх значень аргументу з області її визначення, ббласть визначення функції - сукупність значень незалежної змінної, при яких ця функція визначена.