ОБЛАТКА, -и, ж. 1. Оболонка із желатину або крохмального тіста, якою покривають дозу порошкових ліків для внутрішнього вживання. // розм. Те саме, що таблетка. Облатка стрептоміцину. Облатка хіии. 2. заст. Кружальце із намазаного клеєм паперу або клейкої речовини, що використовувалося для запечатування листів, склеювання паперу. 3. Тоненький коржик із прісного тіста для причастя у католиків і протестантів.
Облатка в інших словниках
| Облатка — Тлумачний словник української мови |
| Облатка — Російсько-український академічний словник (А–П) |