ОБРІЙ, -ю, ч. 1. Лінія позірного зіткнення неба з землею чи водною поверхнею; горизонт, небокрай. // Прилегла до землі частина небесного простору; небосхил. 2. Простір, який постає перед очима на відкритій місцевості; видноколо. 3. перен. Коло знань, ідей, інтересів. 4. перев. ми., переи. Коло, сфера дій, можливостей, перспектив.
Обрій в інших словниках
| Обрій — Тлумачний словник української мови |