ОБТЮРАТОР, -а, ч., спец. 1. Пристрій у вогнепальній зброї, який не допускає прориву порохових газів крізь замок під час пострілу. 2. Затвор, який періодично перекриває світловий потік в момент зміни кадру у кінопроекторах, зазвичай зі стандартною частотою 24 кадри на секунду; те саме у кінознімальних плівкових камерах.
Обтюратор в інших словниках
| Обтюратор — Словник чужомовних слів і термінів |