ОБЩИНА, -и, ж. 1. іст. Форма виробничого і громадського об'єднання людей у докласовому і як пережиток у класовому суспільстві, що характеризується спільною власністю на засоби виробництва і повним або частковим самоврядуванням. 2. іст. У дореволюційній пореформеній Росії - адміністративне об'єднання селян з примусовим землеволодінням і круговою порукою. 3. У ряді країн - назва місцевої адміністративно-територіальної одиниці. 4. Сукупність представників певного віросповідання, або національності в країні, місті тощо. 5. Те саме, що громада' 1, 2. общинний, -а, -є, іст. Прикм. до община 1, 2. ** общинна школа - школа, яка утримується на кошти общини - місцевої, релігійної, етнічної та яка виконує певні освітянські функції. Общинне землеволодіння - одна з найдавніших форм земельних відносин, належність певної земельної ділянки селянській общині. общинник, -а, ч., іст. Член общини.
Община в інших словниках
| Община — Російсько-український академічний словник (А–П) |
| Община — Словник чужомовних слів і термінів |